Допомога безробітним в Україні

Допомога по безробіттю призначається центрами зайнятості, на які покладено функції робочих органів виконавчої дирекції Фонду   загальнообов'язкового державного соціального страхування України на  випадок  безробіття  (далі - центри зайнятості), за місцем перебування  безробітного на обліку і виплачується в установленому порядку через банківські установи.

Застрахованим особам - найманим працівникам; особам, які виконують  роботи (надають послуги) згідно з цивільно-правовими договорами;  військовослужбовцям Збройних Сил України, Державної прикордонної  служби  України, внутрішніх військ, інших військових формувань, утворених відповідно до законів України, Служби безпеки України, Служби зовнішньої розвідки України, Державної спеціальної служби транспорту, особам  рядового і начальницького складу Державної служби спеціального зв'язку та  захисту інформації України, органів внутрішніх справ, органів і підрозділів цивільного захисту, особам начальницького складу податкової міліції, а також особовому складу воєнізованих аварійно-рятувальних служб  (формувань), створених відповідно до законодавства на постійній основі  (далі - військовослужбовці), крім  військовослужбовців строкової служби,  фізичним особам - підприємцям, особам, які забезпечують себе роботою самостійно, а у випадках, передбачених Законом України "Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття" (1533-14), іншим особам (громадянам України, іноземцям, особам без громадянства, які постійно проживають в Україні, якщо інше не передбачено міжнародним договором України, згода на обов'язковість якого надана   Верховною Радою України), на  користь яких здійснюється страхування на  випадок безробіття, які втратили роботу з не залежних від них обставин і визнані в установленому порядку безробітними та протягом 12 місяців, що передували початку безробіття, працювали на умовах повного або неповного робочого дня (тижня), проходили службу або виконували роботи (надавали послуги) згідно з цивільно-правовими договорами здійснювали підприємницьку або іншу діяльність не менше 26 календарних тижнів та сплачували страхові внески та/або єдиний внесок на загальнообов'язкове державне соціальне страхування (далі - єдиний внесок), допомога по безробіттю визначається у відсотках до їх середньої заробітної плати  (доходу) або середнього грошового забезпечення залежно від страхового  стажу: до 2 років - 50 відсотків;

            від 2 до 6 років - 55 відсотків;

            від 6 до 10 років - 60 відсотків;

            понад 10 років - 70 відсотків.

     Залежно від тривалості безробіття допомога по безробіттю зменшується і виплачується у відсотках до визначеного розміру:

     перші 90 календарних днів - 100 відсотків;

     протягом наступних 90 календарних днів - 80 відсотків;

     надалі - 70 відсотків.

Допомога по безробіттю призначається та виплачується з 8 дня після реєстрації особи в  установленому  порядку  в  державній службі зайнятості.

Допомога по безробіттю призначається на підставі особистої заяви  безробітного, довідки (довідок) про середню заробітну плату (дохід) за останнім місцем (декількома місцями) роботи  чи  служби, трудової книжки,  військового квитка, копії цивільно-правового договору, за пред'явленням, у разі наявності, свідоцтва про загальнообов'язкове державне соціальне страхування та паспорта або іншого документа, що посвідчує особу.

Рішення про призначення допомоги по безробіттю, її розмір і строки виплати, відкладення, скорочення та припинення виплати оформлюється наказом центру зайнятості, номер і дата якого заноситься до картки  персонального обліку безробітного. З цим наказом безробітний повинен бути ознайомлений під особистий підпис у картці обліку прийнятих рішень керівництва центру зайнятості.

Застраховані особи, визнані в установленому порядку безробітними, які протягом 12 місяців, що передували реєстрації особи як безробітної, за даними Державного реєстру загальнообов’язкового державного соціального страхування мають страховий стаж менше шести місяців або звільнені з останнього місця роботи з підстав, передбачених статтею 37, пунктами 3, 4, 7 і 8 статті 40, статтями 41 і 45 Кодексу законів про працю України, молодь, яка закінчила або припинила навчання, звільнилась з військової або невійськової служби, мають право на допомогу по безробіттю у мінімальному розмірі. Мінімальний розмір встановлюється Правління Фонду.

Виплата допомога по безробіттю особам, які звільнилися з останнього місця роботи за власним бажанням без поважних причин, починається з 91-го календарного дня.

Допомога по безробіттю не може бути вищою за середню заробітну   плату, що склалася за всіма видами економічної діяльності у відповідній  області за минулий місяць, і нижчою за встановлений законодавством  розмір.

Загальна тривалість виплати допомоги по безробіттю не може перевищувати 360 календарних днів протягом 2 років. Для осіб перед пенсійного віку (за 2 роки до настання права на пенсію) тривалість виплати допомоги по безробіттю не може перевищувати 720 календарних днів, для осіб, які шукають роботу вперше, та інших незастрахованих осіб — 180 календарних днів.

Умовою для призначення допомоги по безробіттю є готовність особи   до участі в загальнодержавних оплачуваних громадських роботах, якщо така робота для неї є підходящою.

У разі  відмови  особи  від  участі у загальнодержавних оплачуваних  громадських  роботах, якщо така робота є для неї підходящою, без поважних причин розмір допомоги по безробіттю, зменшується на 50 відсотків строком до трьох місяців.

Тривалість виплати допомоги по безробіттю скорочується на  строк  90  календарних днів, але не більше періоду виплати допомоги по безробіттю,  що залишилась у разі:

     1) звільнення з останнього місця роботи чи служби за  власним бажанням без поважних причин або за угодою сторін;

     2) звільнення з останнього місця роботи з підстав, передбачених пунктом  7 статті 36, пунктами 3, 4, 7, 8 статті 40, статтями 41 і 45 Кодексу законів про працю України (322-08), а також  військовослужбовцям, зазначеним у пункті 2.1 цього Порядку, звільненим зі служби з підстав, передбачених пунктом "в" частини третьої, пунктами  "е", "є" "ж" "и" частини шостої, пунктами "е", "є"  "ж" частини сьомої статті 26 Закону України "Про військовий обов'язок і військову службу"

Тривалість  виплати  допомоги по безробіттю скорочується на строк до 90 календарних днів у разі:

1) приховування відомостей про працевлаштування на тимчасову роботу (у  тому числі за межами України) або здійснення іншої діяльності за винагороду в період одержання допомоги по безробіттю -  на строк не менше кількості календарних днів тимчасової роботи.

Тимчасовою роботою вважається робота, на яку працівник прийнятий строком до двох місяців або чотирьох місяців у разі заміщення тимчасово  відсутнього працівника, за яким на законній підставі зберігається його місце роботи;

2)  порушення умов і строку реєстрації, перереєстрації як безробітного - на  строк  не  менше  ніж 30 календарних днів;

3) недотримання рекомендацій щодо сприяння працевлаштуванню відповідно до Закону України "Про зайнятість населення" (803-12) та Закону України "Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування на  випадок безробіття" (1533-14), які надані безробітному в письмовій формі, у тому числі неповідомлення про перетин державного кордону у період, визначений працівником центру зайнятості для самостійного пошуку роботи, - на строк не менше ніж 15 календарних днів

4) припинення без поважних причин  професійної підготовки, перепідготовки  або підвищення кваліфікації за направленням державної служби зайнятості - на строк не менше ніж 60 календарних днів.

Виплата допомоги по безробіттю припиняється у разі:

     1)  працевлаштування безробітного, зайняття підприємницькою або іншою діяльністю, пов'язаною з одержанням доходу безпосередньо від цієї    діяльності, виконання робіт (послуг) за цивільно-правовими угодами (з дня  працевлаштування, державної реєстрації як суб'єкта підприємницької або іншої діяльності, виконання робіт (послуг) за цивільно-правовими угодами);

     2) поновлення безробітного на роботі за рішенням суду (з дня поновлення на роботі);

     3) вступу до навчального закладу на навчання з відривом  від виробництва (з дня зарахування до навчального закладу);

     4) проходження професійної підготовки, перепідготовки або підвищення   кваліфікації за направленням державної служби зайнятості (з дня початку занять);

     5) призову на строкову військову або альтернативну (невійськову) службу  з дати, зазначеної у повістці

     6) набрання законної сили вироком суду про позбавлення волі безробітного або направлення його за рішенням суду на примусове лікування  (з дня набрання законної сили вироком суду або рішенням суду);

     7) призначення  пенсії  за  віком, у тому числі на пільгових умовах, пенсії   за вислугу років або досягнення особою встановленого законом пенсійного  віку; 

     8) призначення виплати на підставі документів, що містять неправдиві відомості (з дня встановлення порушення);

     9) призначення безробітній жінці допомоги по вагітності та пологах (з дня  набуття такого права відповідно до медичної довідки); 

     10) подання письмової заяви про бажання здійснювати догляд за дитиною до досягнення нею трирічного віку (з дня подання заяви або з дати, указаної у заяві);

     11) подання письмової заяви про відмову від послуг державної служби  зайнятості  (з  дня  подання заяви або з дати,  указаної у заяві);

     12) переїзду на постійне місце проживання в іншу місцевість (з наступного дня після зняття з реєстрації) або закінчення строку реєстрації  місця  проживання  (з  наступного дня після закінчення строку реєстрації);

     13) закінчення строку її виплати (з наступного дня після закінчення строку виплати);

     14) зняття з обліку за невідвідування без поважних причин державної служби  зайнятості 30 і більше календарних днів (з наступного  дня  після  останнього відвідування безробітним центру зайнятості);

     15) смерті безробітного (з дня смерті);

     16) визнання непрацездатною особи з інвалідністю у період перебування її на обліку як безробітної (з дня видачі довідки до акта огляду медико-соціальної експертної комісії);

     17) відмови безробітного від двох пропозицій підходящої роботи або від двох пропозицій проходження професійної підготовки, перепідготовки,  підвищення кваліфікації за направленням державної служби зайнятості, у тому числі осіб, які вперше шукають роботу та не мають професії  (спеціальності) (з дня  відмови  від другої пропозиції);

     18) відмови безробітного від роботи за спеціальністю, професією,  набутою після професійної підготовки, перепідготовки або підвищення  кваліфікації за направленням державної служби зайнятості (з дня відмови від роботи).